Неймовірна історія появи кулькової ручки
Кулькова ручка міцно увійшла в наше життя і являє собою один
з найнеобхідніших інструментів для письма. Але
ж здається, що це ще дуже й дуже молодий винахід. Та в цьому всі ми помиляємося. Адже все нове –
це добре забуте старе. І на прикладі кулькової ручки можна легко в цьому
переконатися. Вірменські вчені за малюнком, датованим 1166 роком, відтворили
найсправжнісіньку кулькову авторучку,
якою писали стародавні переписувачі книг. Це – бамбукова паличка, яка
складалася з двох половин. Всередині неї знаходилася порожня кулька, яку
наповнювали чорнилом.
Кулькову ручку вже заново винайшли в наш час. Щоправда,
наприкінці XIX століття одному з винахідників видали патент на засіб для
письма, що діяв за допомогою кульки, яка оберталася. Але ручка не писала, а
мазала. Річ у тім, що чорнило не підходило для письма кулькою, а винайти
придатне для цього чорнило якраз і виявилося найскладнішою справою.
Вперше кулькова ручка –
металева кулька на кінці трубочки з пастою – з’явилася в 1938 році. ЇЇ винайшов Ласло Біро, угорець за
походженням. Залишивши рідну Угорщину з політичних міркувань, Біро в тому ж
таки році переїхав до Франції. Там, до речі, він вперше запатентував свій
винахід. Далі його шлях пролягав до Іспанії, а звідти до Аргентини. Там Біро
доопрацював конструкцію ручки, спроектував пристрійручка 6 для її виготовлення
і з допомогою свого приятеля – фінансиста збудував невеличку фабрику для промислового
виробництва кулькових ручок. 10 червня 1943 року – ось дата початку їхнього
серійного виготовлення. На відміну від чорнильної, вона не текла й працювала
безвідмовно. Кульковою ручкою зацікавилися американські бізнесмени. Одним з них
був знаменитий засновник фірми авторучок – Паркер.
Немає коментарів:
Дописати коментар