20 травня 2026 р.

Обличчя України в долонях її синів


23 травняДень Героїв України! 🇺🇦 Це день пам'яті усіх українців, які протягом багатостраждальної історії нашої держави боролись за Україну, за її свободу, її цілісність та сувернітет.

Нині ми живемо в часи героїв. Українці зруйнували нав’язаний нам образ народу-жертви і показали себе народом-воїном. Якщо глибше зазирнути в історію, можна переконатися, що ми завжди були такими – боролися за свою свободу. І тому ми збереглися як нація.

Памʼятаємо. Дякуємо. Продовжуємо боротьбу 💙💛

 

 

«Елементарно, Ватсоне!»

🗓 22 травня — День Шерлока Холмса. 🔍 Цього дня народився сер Артур Конан Дойл — британський письменник, лікар, і творець Шерлока Холмса, одного з найвідоміших персонажів світової літератури.

І хоча Холмс — вигаданий герой, він живе, як справжній: з музеєм, адресою на Бейкер-стріт 221B, шанувальниками по всьому світу і навіть власним святом.

🕵️ Шерлок Холмс став символом логіки, дедукції, сили спостереження та інтелектуального спротиву хаосу. Його фраза «Елементарно, Ватсоне!» увійшла в історію, як і сама здатність розплутувати найзаплутаніші справи — тільки поглядом, люлькою і скрипкою. «Коли ти виключаєш усе неможливе, те, що лишається, яким би неймовірним воно не здавалося, — і є правдою.»

— Шерлок Холмс

📚 Українські переклади творів Конан Дойла з'являлися ще на початку ХХ століття, а образ Холмса став популярним і серед українських читачів, і навіть школярів.

🔎 Тож цей день — чудовий привід узяти до рук книжку, увімкнути стару екранізацію або просто запитати себе: А як би Холмс розв’язав цю ситуацію?

 

Наша вишиванка – то пісня України!

 


З Днем вишиванки! У ці непрості часи вишиванка — як нагадування: ми з роду тих, хто не здається. Хай буде спокій вдома, мир на землі й гордість у серці. Все буде Україна!

17 травня 2026 р.


#книги_ювіляри_2026

Григорій Квітка-Основ'яненко «Сердешна Оксана»



Перед нами історія покритки - матері-одиначки. У селі першої половини 19 століття, та й навіть пізніше, ставлення до таких дівчат було негативним. Вони піддавалися сорому, з ними могли одружитися лише вдівці, а діти-байстрюки мали обмежені права. Оксана закохалася в капітана, вступила з ним в інтимний звʼязок, втекла з ним і завагітніла. Народила сина Дмитра. Капітан обіцяв одруження, однак з часом Оксана усвідомила його нещирість та втекла додому. Попри сором, до неї навідується селянин Петро, він готовий одружитися і визнати сина за свого. І тут автор демонструє благородство звичайного сільського хлопця. Наприкінці твору – приїзд капітана повз село, зустріч із сином, якому він дає монетку. Дізнавшись, що це його дитина, капітан з іронією зауважує: він думав, що Оксана втопилася і сина теж нема в живих. Та їде собі геть. Насправді боляче читати подібні твори. Тому без хустинки чи носовичка читати «Сердешну Оксану» не рекомендуємо.

 

Безбар'єрність – крок до рівності



Мета Національного тижня безбарєрності сприяти формуванню в українському суспільстві культури безбарєрності через підвищення обізнаності, мотивацію до змін та популяризацію позитивних прикладів рівності можливостей для всіх суспільних груп.

Наративи тижня:

1. Безбар’єрність — це коли ми можемо, а не про наші обмеження. Це шанс на вільне життя, навчання, роботу і самореалізацію для всіх.

2. Вільний доступ — це шлях до незалежності та самостійності. Коли середовище зручне — відкривається весь світ.

3. Доступне суспільство — суспільство рівних стартів. Безбар’єрність гарантує можливість кожному реалізувати свій потенціал.

4. Різноманіття — це ресурс, а не проблема. Кожен має талант, і суспільство має дати простір його реалізації.

5. Сильна країна — та, де є можливості для кожного. Військові, молодь, люди з інвалідністю, старші — усі мають право бути активними.

Щодня українці стикаються з бар’єрами — фізичними, інформаційними чи емоційними. Це можуть бути сходи без пандуса, сайт без адаптації для людей із порушенням зору чи стереотип неставлення на роботі. Тож тиждень безбар’єрності покликаний нагадати: навіть маленькі зміни здатні впливати на життя людей.



16 травня 2026 р.

Ми пам'ятаємо...

 


17 травня Україна схиляє голови у глибокій скорботі, вшановуючи мільйони співвітчизників, які стали жертвами тоталітарного комуністичного режиму. Серед репресованих були й жителі Краматорщини. Цей день є нагадуванням про трагічні сторінки історії, коли свобода думки, людська гідність та право на власну позицію жорстоко придушувалися. Політичні репресії торкнулися представників української інтелігенції, духовенства, селянства, військових, діячів культури та всіх, хто прагнув зберегти національну ідентичність і незалежність.

Наш обов’язок сьогодні — зберегти пам’ять про кожного, хто поліг від рук катів, і не допустити забуття. Ми маємо бути єдиними та сильними, щоб захистити нашу незалежність та свободу.

Вічна пам’ять невинно загиблим. Слава усім, хто боровся і бореться за волю України!

 

14 травня 2026 р.

Пам’ятаємо. Шануємо. Боремося разом

 


Вшановуємо пам’ять жертв одного з найтрагічніших злочинів ХХ століття — геноциду кримськотатарського народу, вчиненого радянським режимом у травні 1944 року.

Кримські татари — корінний народ Криму. Їхня історія на півострові сягає глибини століть. У кожному куточку Криму — в назвах міст, сіл і гір — Бахчисарай, Ак-Месджит, Чатир-Даг — живе пам’ять про народ, який століттями розвивав культуру, традиції, духовність і тісний зв’язок зі своєю землею.

Однак радянська влада прагнула стерти цю ідентичність. Усього за два дні — 18 та 19 травня 1944 року — близько 200 тисяч кримських татар, включно з жінками, дітьми та людьми похилого віку, були насильно депортовані з рідного Криму під надуманим звинуваченням у "зраді"💔

Цю трагедію десятиліттями замовчували. Було стерто кримськотатарські назви, зруйновано мечеті, закрито школи, заборонено мову. Але кримські татари вистояли, зберегли мову, пісні, кулінарні традиції, повагу до старших і пам’ять про своїх предків. У 2014 році, коли рф окупувала Крим, репресії проти кримськотатарського народу розпочалися знову. Арешти, викрадення, сфабриковані суди, тиск на Меджліс — росія  продовжила політику знищення. Але й цього разу кримські татари не скорилися. Вони були одними з перших, хто сказав: «Крим — це Україна»🇺🇦

Сотні кримських татар вирушили на материкову частину, щоб долучитися до Збройних Сил України. Вони стали військовими, медиками, волонтерами, громадськими діячами. І сьогодні кримські татари — серед тих, хто продовжує боронити незалежність і свободу України.

🕯️Вшановуємо пам’ять усіх, хто загинув унаслідок депортації.

🤝Висловлює щиру подяку всім кримським татарам, які й сьогодні разом з усіма українцями захищають наш спільний дім.

Наша боротьба триває.

Ми віримо: Крим буде вільним. Крим буде українським.

І кримськотатарський народ більше ніколи не буде вигнанцем — бо він вдома.