Григорій Квітка-Основ'яненко «Сердешна Оксана»
Перед нами історія покритки -
матері-одиначки. У селі першої половини 19 століття, та й
навіть пізніше, ставлення до таких дівчат було негативним. Вони піддавалися
сорому, з ними могли одружитися лише вдівці, а діти-байстрюки мали обмежені права. Оксана закохалася в капітана, вступила з ним в інтимний звʼязок, втекла з ним і завагітніла. Народила сина Дмитра. Капітан обіцяв одруження, однак з часом Оксана усвідомила його нещирість та втекла додому. Попри сором, до неї навідується селянин Петро, він готовий одружитися і визнати сина за свого. І тут автор
демонструє благородство звичайного сільського хлопця. Наприкінці твору – приїзд капітана повз село, зустріч із сином, якому він дає монетку. Дізнавшись, що це його дитина,
капітан з іронією зауважує: він думав, що Оксана втопилася і сина теж нема в
живих. Та їде собі геть.
Насправді боляче читати подібні твори. Тому без хустинки чи носовичка читати «Сердешну Оксану» не рекомендуємо.
Немає коментарів:
Дописати коментар