Улюблені з дитинства – улюблені назавжди!

Дитинство без книжок - як небо без зірок. 30 січня в Україні відзначають неофіційний День дитячої книги. Ця дата запропонована не випадково, адже, в цей день народився класик української дитячої літератури – Всеволод Нестайко.

Нехай українські дитячі книги допомагають дітям дружити, дарувати один одному позивні емоції, навчають бути чесними, мудрими та винахідливими у такий нелегкий для країни час.

Дякуємо ЗСУ, які воюють не лише за територіальну цілісність, а й за українську дитячу книгу і українську культуру.

 

День Робінзона Крузо – неофіційне свято для всіх шанувальників літератури, що відзначається щороку 1 лютого. Ця дата була обрана не випадково, адже саме 1 лютого 1709 року англійський мореплавець Олександр Селкірк був залишений командою корабля на безлюдному острові, де й провів близько 4 років у самотності. Його пригоди лягли в основу всесвітньо відомого роману Даніеля Дефо “Робінзон Крузо”. Тож День Робінзона Крузо – це святкування нев’янучої слави цієї книжки та її головного героя.

 

 День пам’яті Героїв Крут

 

29 січня в Україні відзначають День пам’яті Героїв Крут — саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність. Своєю кров’ю, душею і своєю працею він, як і будь-який інший народ, прагне до життя і благополуччя.

Бій під Крутами відбувся на залізничній станції Крути, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Він тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва у складі близько чотирьох сотень вояків.

Бій, що призупинив просування більшовицьких військ та захоплення Києва на декілька днів. Битва, що дозволила виграти дорогоцінний час українському керівництву – зокрема, час для придушення заколоту диверсантів на заводі «Арсенал» та час для укладання миру в Бресті. До слова, завдяки умовам підписаного Брестського договору Україні вдалося невдовзі звільнити окуповані більшовиками території за підтримки німецьких та австро-угорських військ.
Відвага і патріотизм юних студентів назавжди залишаться  в пам’яті українського народу.

 

 

 

 

28 січня світова спільнота відзначає Міжнародний день захисту персональних даних. Сьогодні питання захисту персональних даних стає дедалі більш актуальним, і пов’язано це, перш за все, зі стрімким розвитком інформаційних технологій, який робить можливим обробку великих масивів персональних даних без надмірних зусиль. У сьогоднішньому мінливому світі персональні дані обробляються щосекунди – на роботі, державними інституціями, у сфері охорони здоров’я, під час використання мережі Інтернет, при наданні різноманітних послуг, включаючи послуги банків, супермаркетів, кафе та ресторанів, кінотеатрів, самозайнятих осіб, операторів мобільного зв’язку тощо. Міжнародний день захисту персональних даних є чудовою нагодою нагадати про міжнародні стандарти та підвищити обізнаність громадськості про важливість захисту персональних даних.

Шановні користувачі мережі! Пам’ятайте про дотримання правил поведінки в інтернеті, які допомагають убезпечити ваше віртуальне і реальне життя.

 

Символ свободи і боротьби за незалежність

 28 січня 1992 року Верховна Рада прийняла Постанову "Про затвердження Державним Прапором України Національного прапора". Державний прапор – невід’ємний атрибут кожної країни, що уособлює самобутність та спадкоємність її державотворчих традицій. Синьо-жовтий прапор для українців − це символ свободи і боротьби за незалежність. Документ офіційно затвердив прямокутне полотнище із двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору і нижньої – жовтого. Символ держави. Символ боротьби і перемоги! Він обов'язково майорітиме над усіма звільненими від ворога територіями.

 

Леонід Каденюк – перший космонавт незалежної України, генерал-майор, Герой України з врученням ордена “Золота Зірка” народився 28 січня 1951 року в селі Клішківці Хотинського району Чернівецької області. Ще змалку мріяв про небо, у дев’ять років виліз на дерево біля хати й сказав, що полетить у космос. Мати ж бачила сина лише лікарем.

Закінчивши середню школу зі срібною відзнакою Леонід Костянтинович твердо вирішив вступати до льотного училища. Але юнакові було всього 16, а там приймали тільки із 17 років. Тому мати поїхала до РАЦСу й змінила запис у метриці. І вже “старший” на рік Леонід вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, де отримав диплом льотчика-інженера за спеціальністю “Пілотування та експлуатація літальних апаратів”.

У 1971 стартував набір льотчиків у Зоряне містечко. Із п’яти тисяч охочих відібрали близько 500. Потім було ще випробовування електричним струмом – претендента клали на хірургічний стіл і давали електричний розряд до зупинки серця, після чого розпочиналася реанімація. 9 чоловік разом із Каденюком відібрали до загону радянських космонавтів-випробувачів.

Два місяці українець відпрацьовував зниження та посадку космічного корабля “Буран”.

Ще одним випробуванням була радіація. Льотчик сідав у винищувач у звичайнісінькому комбінезоні, кабіна закривалася. Далі технік у спеціальному спорядженні, обливав літак радіоактивною рідиною й винищувач злітав у небо. За пів години повертався, майже непритомного льотчика на ношах відправляли до шпиталю. Обличчя пілотів були аж чорні від радіації. Чимало льотчиків мали потім проблеми зі здоров’ям, але про це суворо заборонялося говорити. Все робилося, щоби перевірити реакцію людини та машини, якщо раптом під час війни пілот потрапить у радіоактивну хмару.

Протягом 1977-1979 років Каденюк після курсу підготовки став кваліфікованим космонавтом-випробувачем. Він освоїв низку космічних кораблів, зокрема “Буран” і “Союз-ТМ”, а також американський “Шатл”.

Леонід Каденюк опанував понад 50 типів і модифікацій літальних апаратів, здебільшого винищувачів. У межах підготовки до космічної місії спеціалізувався на здійсненні експериментів на борту космічних апаратів з таких наук, як геологія, астрономія, біологія, медицина.

Підготовка до польоту в космос у Леоніда Костянтиновича розпочалася ще за часів Радянського Союзу, проте здійснити свою мрію вдалося лише за Незалежності України. У 1995 році Каденюк увійшов у групу космонавтів Національного космічного агентства України. Відтоді розпочалася інтенсивна підготовка до польоту.

Леонід Каденюк пройшов підготовку в NASA як спеціаліст з корисного навантаження.

19 листопада 1997 року Леонід Каденюк та члени екіпажу здійснили політ у космос на транспортному космічному кораблі “Колумбія” місії STS-87.

Під час польоту Каденюк виконував біологічні експерименти спільного українсько-американського досліду з трьома видами рослин: ріпа, соя і мох. Окрім цього виконувалися експерименти Інституту системних досліджень людини з тематики “Людина і стан невагомості”.

Саме тоді в космосі пролунав Державний Гімн Незалежної України.

Невдовзі після космічного польоту Леонід Каденюк отримав звання генерал-майора, а 3 грудня 1999 року президентським Указом він був удостоєний звання Героя України.

Помер Леонід Каденюк 31 січня 2018 року. Під час ранкової пробіжки стався серцевий напад, астронавт відійшов у засвіти ще до приїзду швидкої.

Джерело - Український інтерес